Ріддік Боу (43-1-0-0-33 КО) Срібний призер Олімпійських ігор 1988 року. Чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії за версіями WBC, 1992; WBA 1992-1993; версія IBF 1992-1993; WBO 1995.
Ріддік Леймонт Боу народився 10 серпня 1967 року в Брукліні, штат Нью-Йорк, і виріс у кварталі, який називали "Gunsmoke City", окрім нього, в сім'ї було ще 12 дітей, і Ріддік був наймолодшим із них, а батько кинув сім'ю, і матері Ріддіка Дороті доводилося виховувати наодинці всіх своїх 13 дітей. "Моя мати була моїм батьком, моєю сестрою і моїм братом" - сказав одного разу Боу в інтерв'ю газеті Los Angeles Times.
Як зазвичай буває в гетто, діти з підліткового віку стають злочинцями, ця доля також не оминула кількох братів Ріддіка, які стали жертвою, займаючись злочинною діяльністю. Оточений середовищем насильства і зловживання наркотиками Боу пішов іншим шляхом, ніж його брати. "Я завжди намагався відрізнятися від усіх інших".Тоді, я дізнався про бокс. Це було способом, яким я міг відрізнятися від усіх інших. Я завжди був проти натовпу. Цей "натовп" включав також кілька з його братів, які були ув'язнені за злочинну діяльність. "Я ніколи не перебував у в'язниці, навіть, щоб відвідати моїх братів. Я завжди боявся в'язниці. Напевно, тому я завжди тримався подалі від неприємностей" - говорив він.
Боу вчився самостверджуватися без допомоги зброї. У цьому відношенні він був дещо успішнішим за Тайсона, який кількома роками до нього навчався в тій же самій державній школі. Боу сказав Los Angeles Times: "Усе, що я пам'ятаю про Тайсона, - це те, що він був великим для свого віку, дуже жорстким, і завжди ніс сумку печива із собою."
У той час як більшість як більшість молодих хлопців псували собі життя, Ріддік старанно тренувався в боксерському клубі "New Bedford-Stuyvesant Boxing Club", що розташовувався в Брукліні.
Найкращий друг Боу познайомив його з дівчиною на ім'я Джуді, яка жила поруч зі спортзалом, де тренувався Боу, і вони дуже здружилися, і 1986 року в них народився син Ріддік Боу-молодший, а незадовго до цього Ріддік здобув середню освіту в школі імені Томаса Джефферсона.
У випадку з Боу проблема шлюбу і батьківства додала величезну серйозність в його боксерську кар'єру. Він почав тренуватися набагато старанніше і результат не змусив себе довго чекати. 1988 року, перемігши Роберта Скелтерса, він здобув право брати участь на Олімпійських іграх у Сеулі.
На Оліміаді він беззастережно перемагав усіх своїх суперників, поки у фіналі не зустрівся з легендарним Ленноксом Льюїсом. У першому раунді суперники обопільно і дуже активно обмінювалися ударами і раунд був досить рівний. На початку другого раунду Льюїсу вдалося провести правий крос у голову Боу. Пропущений удар збентежив Ріддіка і суддя почав відраховувати стоячий нокдаун. Після ще однієї успішної атаки Льюїса суддя зупинив бій, зафіксувавши перемогу Леннокса Льюїса технічним нокаутом. з Олімпіади Боу повернувся додому зі срібною медаллю.
Але треба зазначити,що Ріддік до Олімпіади переніс дуже неприємні моменти у своєму особистому житті:Його брат Генрі ліг у лікарню з діагнозом на СНІД,а його сестра померла від ран, отриманих під час грабежу з насильством. Деякі критики припустили, що ці події негативно вплинули на його виступ у Сеулі, а повернувшись додому срібним призером Олімпійських ігор, Боу не зустріли як героя, а зустрічали його в аеропорту тільки мати й дружина, що було ударом для Ріддіка, але найгіршим для нього було те, що жоден із відомих проумотерів не цікавився ним.І внаслідок цього Ріддік збирався завербуватися в армію США, але на своє щастя він зустрів Рока Ньюмана, колишнього коментатора, а нині проумотера та менеджера, який вклав свої власні гроші в майбутнє боксерської кар'єри Ріддіка, а також найняв великого тренера Едді Фатча. Фатч був гуру тренерського цеху і швидко знайшов ключі до талановитого юнака і зміг повністю розкрити.
Маріон Беррі, Ріддік Боу, Едді Фатч і Рок Ньюман
6 березня 1989 року Ріддік Боу провів свій перший бій на професійному рингу, його суперником став пізніше відомий Ліонел Батлер, а Боу недовго церемонився з суперником і нокаутував його в другому раунді, а за півтора року Боу провів 18 боїв і жодному з його суперників не вдалося уникнути нокауту.
Першим серйозним суперником для Ріддіка став колишній чемпіон світу за версією WBC Пінклон Томас, у бою з Томасом Ріддік мав тотальну перевагу над суперником, у 6-му раунді команда Томаса відмовилася від продовження бою, і в результаті цього перемогу присудили Боу технічним нокаутом.
У наступному своєму бою Ріддік нокаутував міцного Берта Купера. 2 березня 1991 року Боу вийшов на Бій проти Тайрела Біггса. Бій повністю йшов під диктовку Ріддіка. У середині 8-го раунду Боу провів правий свінг у голову супротивника, Біггс упав на канвас. Він із величезним зусиллям піднявся на рахунок 9. Боу відразу ж кинувся добивати його. Ріддік викинув кілька лівих хуків у голову, після чого Біггс звалився на настил. Рефері припинив бій, не відкриваючи рахунок. Біггс лежав на підлозі більше хвилини.
Наступний бій проти колишнього чемпіона світу Тоні Таббса для Ріддіка став справжнім випробуванням на міцність. Вмілими переміщеннями, підставками ліктями та філігранним захистом корпусом Таббс повністю нейтралізував "жахливий" джеб Боу, а Ріддіку нічого не залишалося, як влаштувати грубий навал. Хоча Боу вважався найкращим бійцем ближньої дистанції серед велетнів, але тут він не отримав помітної переваги над Таббсом у розміні ударами. Навіть по притиснутому до канатів супернику він не міг толком влучити. Другий раунд пройшов із помітною перевагою Таббса, який перехоплював атаки суперника і жорстко докучав йому зустрічним лівим прямим, чергуючи його боковим на зміщенні за годинниковою стрілкою. У третьому раунді Боу на деякий час перестав бити джеб, вицілюючи Таббса.
У тій же трихвилинці Тоні так провалив молодого опонента, що той налетів на канати. У четвертій трихвилинці Боу повернувся до роботи джебом і до п'ятого раунду він зміг пристосуватися до манери суперника. Ріддік став різкіше бити лівий прямий, який став-таки діставати опонента, крім того, йому вдалося кілька разів прикластися правим кулаком до фізіономії Тоні. У середині раунду Боу взяв паузу, під час якої пропустив кілька гаків. Кінцівка також була за ветераном. Наступні два раунди пройшли зі змінним успіхом. Фінальні відрізки схилили суддівське рішення на користь "Великого татуся", що викликало обурення в коментаторів матчу та публіки, які голосно обурювалися та вимагали зміни рішення.
9 серпня 1991 року Боу провів бій із дуже перспективним на той час Брюсом Селдоном. Наприкінці другої хвилини першого раунду Боу довгим правим кросом точно в голову потряс суперника, після чого додав лівий напівбоковий, яким відправив Селдона на канвас. Відлежавшись, Брюс схопився, підстрибнув і кинувся на Боу, але рефері його притримав. Селдон намагався бити, але бив по суті тільки "Великий татко". Лівий - правий, лівий, правий у живіт і нарешті лівий у підборіддя, які знову звалили Селдона. Брюс кілька разів намагався підвестися з правого коліна, але не зміг. Нокаут.
Наприкінці 1991 року Боу провів два бої проти Елайджа Тіллеріза інтерконтинентальний титул WBC. Їхній перший бій завершився масовою бійкою, спровокованою Тіллері, який кілька разів ударив Боу після гонгу і був дискваліфікований, в результаті чого перемогу присудили Боу. У матчі-реванші Ріддік переміг технічним нокаутом у 4-му раунді.
На початку 1992 року Боу в елімінаторі нокаутував П'єра Коутзера, тим самим ставши претендентом на титули Евандера Холіфілда.
Довгоочікуваний бій між Боу і Холіфілдом відбувся 13 листопада 1992 року. Це був поєдинок двох небитих зірок світового боксу, які перебувають на піку своїх можливостей, які билися за титул абсолютного чемпіона світу в надважкій ваговій категорії. Ці боксери показали просто фантастичний бій. Будучи дрібним суперважковаговиком, Холіфілд вибрав невірну тактику на бій - він вплутався у відкритий бій із потужнішим супротивником. 11-го раунду Холіфілд побував у нокдауні. Після 12 раундів судді віддали перемогу Боу одноголосним рішенням суддів.Поєдинок був названий боєм року за версією журналу "Ринг".
Переможець цього бою зобов'язаний був вийти на ринг проти претендента № 1 за трьома основними версіями Леннокса Льюїса. Однак, пам'ятаючи свою поразку у фіналі Сеульської олімпіади Ріддік Боу відмовився від цього бою. Керівництво WBC пригрозило позбавити його свого титулу. Дізнавшись це, Ріддік Боу зібрав прес-конференцію і на очах журналістів викинув пояс WBC у відро для сміття. Керівництво WBC в боргу не залишилося: Ріддік Боу одразу ж був назавжди викинутий з рейтингу цієї організації. WBA та IBF позбавляти його титулів не ризикнули.
У наступному бою Ріддік вперше захищав свої титули проти міцного Майкла Доукса, з яким розправився всього за один раунд. Для другого захисту своїх титулів Боу вибрав собі в суперники Джессі Фергюссона, який був відверто слабкий для титульного бою. Наприкінці 1-го раунду Боу лівим хуком у щелепу послав супротивника в нокдаун. Фергюссон встав на рахунок 9, але його хитало. До кінця раунду залишалася одна секунда. Рефері дозволив Фергюссону продовжити бій. На самому початку 2-го раунду Боу накинувся на супротивника і серією ударів у голову відправив того на канвас. Рефері почав відлік, але Фергюссон навіть не намагався встати. Рефері зупинив бій.
Після бою з Фергюссон відбувся другий грандіозний бій між Боу і Холіфілдом. Після їхньої першої зустрічі, тобто за рік, Боу та Холіфілд додали у вазі по 5 кг. Боу перебував у значно гіршій формі, ніж перед їхнім першим боєм, а Холіфілд навпаки став потужнішим і кращим. Цього разу Холіфілд не вплутувався у відкритий бій, діяв від оборони, що принесло йому певні успіхи.На 1:50 хвилині 7-го раунду на ринг приземляється парашутист, внаслідок чого бій зупиняють на 20 хвилин. за підсумками 12 раундів перемогу рішенням більшості суддів перемогу присудили Евандеру Голіфілду. багато експертів сходяться на думці, що саме двадцятихвилинна перерва допомогла Голіфілду виграти бій. після цієї поразки Боу викинули з рейтингів IBF і WBA.
3 грудня 1994 року Ріддік виходить на ринг проти небитого і перспективного Ларрі Дональда. Дональд явно побоювався суперника, і тому весь бій провів на дальній дистанції, уникаючи Боу і змушуючи його бігати за собою. Ріддік успішно розривав дистанцію і проводив точні серії ударів. До 12-го раунду над лівим оком Дональда з'явилася гематома. Наприкінці 12-го раунду Боу обрушив на супротивника град ударів, але Дональд зміг достояти до гонгу. Після закінчення бою перемогу беззастережно присудили Боу, з рахунком 118-109, 118-110 і 120-108.
Наступний бій для Боу став титульним, у якому розігрувався другорядний (на той момент) титул WBO. Його суперником був небитий і перспективний британець Гербі Хайд. Бій проходив під диктовку Боу, а в шостому раунді Ріддік відправив суперника в глибокий нокаут і завоював титул WBO.
У 1995 році небитий кубинський важковаговик Хорхе Луїс Гонзалес неодноразово кидав виклик Ріддіку Боу, і ці виклики одночасно супроводжувалися образами у бік Боу. Треба відзначити, що Гонзалес перемагав Боу в аматорах, а також був Олімпійським чемпіоном. Ріддік, не замислюючись, прийняв виклик Гонзалеса та відправив суперника у важкий нокаут у 6-му раунді. Після бою з Гонзалесом Боу відмовився від титулу WBO заради третього бою з Евандером Холіфілдом.
Цей бій відбувся 4 листопада 1995 р. Холіфілд повторив ту саму помилку, яку він робив у їхньому першому бою, він знову пішов у відкриту рубку з потужнішим суперником. розв'язка настала у 8-му раунді. Боу притиснув Холіфілда біля канатів і почав забивати, після чого суддя зупинив поєдинок, зафіксувавши перемогу Боу, технічним нокаутом.
Наступні два бої будуть найважчими в кар'єрі Ріддіка Боу.Небитий на той момент поляк Анджей Голота влаштував справжній для Боу.
Голота домінував у бою, проте постійно порушував правила. Наприкінці 3-го ранду Голота вдарив у пах. Боу залишився стояти. Рефері попередив поляка, що наступного разу зніме за це ж порушення очко. Наприкінці 4-го раунду Голота знову вдарив у пах. Цього разу Боу впав. Рефері зняв із поляка очко і дав американцеві 5 хвилин на відновлення. Голота відпочивав трохи більше хвилини. Наприкінці 6-го раунду Голота в 3-й раз ударив нижче пояса, хоча цього разу не в пах. Боу скорчився від болю. Рефері знову зняв очко з нього і дав час на відпочинок американцеві. Боу знову відновлювався понад хвилину. У середині 7-го раунду Голота провів ще один удар нижче пояса. Рефері знову зняв із нього очко. Боу одразу ж взявся атакувати і провів два удари по потилиці. Рефері усно попередив його. Ближче до кінця раунду поляк почав почав бомбити Боу. За 30 секунд до кінця він провів серію ударів у голову, а потім лівий аперкот у пах. Боу звалився на канвас. Рефері Вейн Келлі зупинив бій і дискваліфікував поляка. На ринг одразу ж вибігли люди з обох кутів, а потім і просто глядачі, і зав'язалася бійка. Охороні вдалося розборонити тих, хто бився, тільки за кілька хвилин. Бій отримав статус "подія року" за версією журналу "Ринг".
Через 5 місяців відбувся другий і не менш божевільний бій між Боу та Голотою. У середині 2-го раунду поляк пробив правий крос у верхню частину голови. Боу хитнувся і впав на коліна. Він піднявся на рахунок 4. Після відновлення бою Голота затиснув противника біля канатів і почав добивати. Боу відповідав контрударами. Наприкінці 2-го раунду Голота вдарив головою в щелепу Боу. Рефері призупинив бій і зняв з поляка очко. Сам поляк отримав розсічення в цьому епізоді. На початку 4-го раунду Боу провів правий хук у голову. Голота відступив. Боу відразу ж викинув ще кілька правих хуків, потім кілька лівих. Поляк упав на канвас. Це був його 1-й нокдаун у кар'єрі. Він встав на рахунок 5. Боу не зміг добивати супротивника, оскільки Голота перевів поєдинок у метушню на ближній дистанції. У середині 4-го раунду Голота провів два удари - лівий і правий аперкоти - нижче пояса. Рефері його усно попередив. Наприкінці 4-го раунду Голота повторив удари нижче пояса. Боу впав на канвас. Цього разу рефері зняв очко з поляка. У середині 5-го раунду Голота провів правий хук у голову, а потім два короткі ліві хуки в щелепу і довгий правий у голову. Потім він провів серію в живіт і ще серію коротких гаків у щелепу. Знесилений Боу звалився на канвас. Він піднявся на рахунок 7. Після відновлення бою Голота притиснув його до канатів і почав добивати. Боу зміг достояти до гонгу. Наприкінці 9-го раунду Голота провів багатоударну серію в пах - правий аперкот, лівий, потім знову правий. Боу впав на настил. Рефері зупинив бій і дискваліфікував Голоту. Боу лежав на підлозі кілька хвилин. Після цього поєдинку Боу вирішує покинути професійний ринг.
Після майже восьмирічної перерви, частину якої він провів за ґратами, будучи засуджений на півтора року за викрадення своєї першої дружини і дітей, екс-чемпіон повернувся на ринг і у вересні минулого року здобув перемогу над маловідомим Маркусом Роудом, нокаутувавши його в другому раунді бою.
Останній свій бій Ріддік Боу провів у грудні 2008 року, перемігши Джина Пуккаля одноголосним рішенням суддів. Після цього бою він більше не виходив на ринг, хоча Ріддік офіційно не оголосив про завершення кар'єри.
14 червня 2013 року в Паттаї 45-річний Ріддік Боу невдало дебютував у тайському боксі, програвши технічним нокаутом у другому раунді Євгену Головіну. Боу, який важив близько 135 кг, був повільним, чим скористався його суперник, методично завдаючи ударів по ногах американця, і після п'ятого за рахунком падіння Боу рефері зупинив поєдинок...
IRON спеціально для FightNews.info