Джон Генрі Льюїс - перший чорношкірий чемпіон світу з боксу в напівважкій вазі, який утримував свій титул чемпіона світу чотири роки, будучи напівважковаговиком, йому доводилося зустрічатися з боксерами з суперважкої вагової категорії, для того, щоб заробити авторитет і по-більше заробити.
Льюїс володів усіма якостями великого боксера. Він мав відмінну швидкість, боксував в агресивній манері, вміло діяв у захисті та володів важким ударом з обох рук.
Джон Генрі Льюїс народився в Каліфорнії 1 травня 1914 р. За кілька років після народження Джона його сім'я переїхала до Аризони, де його батько отримав роботу тренера спортивної команди одного з університету Аризони, а пізніше батько Льюїса відкрив власний спортзал у Фініксі, штат Аризона, і вже у дуже ранньому віці батько змушував Джона і його брата Крісті займатися спортом, так він познайомився з боксом, і часто виступав на різноманітних боксерських виставках, бувало, що навіть гастролював Америкою з цими виставками.
Будучи досить підготовленою молодою людиною, він дуже рано розпочав свою професійну кар'єру боксера, Менеджером юнака став Ларрі Вайт, відомий за роботою з Янгом Корбеттом та Чіком Девліном, а тренувати Льюїса взявся досвідчений тренер Лі Амаді, а згодом, коли Джон розкрутився як боксер, організацією його боїв почав займатися відомий на той час гравець і рекетир Ґас Ґрінлі, який уже контролював бейсбол у Штатах.
Перший його бій на профі-рингу відбувся в напівсередній вазі 16 жовтня 1930 року, коли йому було лише 16 років, суперником якого став Лео Девіс, якого він із легкістю нокаутував у 1-му раунді, проте є непідтверджені дані, що перший професійний бій Льюїс провів у 14 років, у якому переміг Бастера Гранта одноголосним рішенням суддів за підсумками 4-х раундів.
Другий свій поєдинок Льюїс провів проти Палфмліфа Райта, у другому раунді Джон був дуже близький до того, щоб нокаутувати свого суперника, проте удар нижче пояса поставив хрест на його перемозі, а Льюїса дискваліфікували та присудили перемогу Палмліфу Райту, а за два місяці відбувся матч-реванш, у якому Льюїс у другому раунді відправив свого суперника в глухий нокаут.
11 березня 1931 року на рингу розгорнулася справжня трагедія, в 3-му раунді Льюїс нокаутував Сема Терріна, який одразу після бою помер від отриманих ушкоджень.
У липні 1931 року Джон Генрі Льюїс завойовує титул чемпіона штату Арізона в середній вазі. Льюїс продовжував перемагати своїх суперників раз за разом, проте потрібно відзначити, що суперники були відверто слабкі і не могли нічого протиставити йому. Першим серйозним суперником для Льюїса став Ялі Окун, якого він переміг за очками в 10-раундовому бою. Газета штату Невада писала, що Джон взяв у цьому 6 раундів з 10.
21 вересня 1932 року Льюїс вийшов на бій з відомим Джимом Бреддоком, ім'я якого через три роки прогримить на всю Америку, і Джон зміг перемогти Бреддока за очками, після цієї перемоги про Льюїса почали говорити, як про дуже перспективного боксера, пророкували йому непогане майбутнє.У наступному бою Джон перемагає дуже міцного Фреда Ленхарта, в бою Ленхарт отримав серйозне розсічення ока, в 4-му раунді рефері зупинив поєдинок, присудивши перемогу Льюїсу технічним нокаутом, після зупинки бою лікарі довгий час не могли зупинити сильну кровотечу з рани Ленхарта.
Всього через 21 день після бою з Ленхартом Льюїс проводить бій проти ще одного міцного боксера Лу Скоззи, який був претендентом на титул NYSAC World light heavyweight title і був дуже досвідченим боксером, поєдинок пройшов усю дистанцію, після якого за очками переміг Джон Генрі Льюїс.
Не пройшовши й місяця Джон Генрі Льюїс зустрічається на рингу з великим Максі Розенблюмом. Льюїс протягом усього бою був агресором, а Розенблюм намагався ухилятися від атак суперника та не давати йому працювати в своїй манері. Незважаючи на те що бій був дуже рівний та конкурентний судді з невеликою перевагою віддали перемогу Розенблюму. це був цікавий бій. Глядачів було зібралося близько 8000, а загальна виручка з продажу квитків склала $ 5909.
Після цієї поразки Льюїс не опустив руки і провів кілька переможних прохідних боїв, а потім зустрівся в матчі-реванші з Фредом Ленхартом. Цього разу бій відбувався в рівній боротьбі, а в 4-му раунді Льюїсу двічі вдалося відправити суперника в нокдаун, але добити Ленхарта йому не вдалося, а бій пройшов усю дистанцію, після чого було оголошено нічию.
Через 20 днів відбувся ще один матч-реванш, але вже з Максі Розенблюмом, на рингу розгорнулася справжня бійка й ініціатива переходила то до одного боксера, то до іншого, по ходу бою Розенблюм отримав невелике розсічення над лівим оком, яке заважало йому нормально боксувати, а Льюїс скористався цією перевагою та взяв останні раунди, що й допомогло йому вийграти цей бій.Одразу після бою боксери домовилися про третій бій, який відбувся через 21 день. Третій поєдинок був схожий на другий. Льюїсу тричі вдавалося відправити суперника на настил рингу, проте Розенблюм двічі стверджував, що проти нього було порушено правила. Після другої вимоги суддя Бернс дав п'ять хвилин відпочинку Максі Розенблюму. Бій тривав усі відведені на нього 10 раундів, після чого перемогу за очками святкував Джон Генрі Льюїс.
20 вересня 1934 року Льюїсу дістався шанс оскаржити титул Чемпіона Тихоокеанського Узбережжя в напівважкій вазі, яким володів Янг Фірпо.Портленд Орегоніен повідомляв, що конкурентна боротьба була здебільшого в перших семи раундах, у 8-му і 9-му Фірпо виглядав кращим завдяки тому, що йому вдалося накрутити темп і діяти в агресивній манері, проте в 10 раунді він дуже втомився і Льюїс зумів вирвати кінцівку бою, старань боксерів не допомогли перемогти тій та іншій стороні, результатом бою була оголошена нічия, а титул залишився у Фірпо.
Через два місяці відбувся реванш з Джимом Бреддоком, на цей раз Бреддок чинив гідний опір, у 5-му раунді Бреддоку вдалося відправити в нокдаун Льюїса, але Джон швидко піднявся і зміг продовжити бій, у цьому бою Бреддок виглядав краще за Льюїса та заслужено переміг за очками після цієї поразки, після якої за 6 місяців Льюїс проводить 11 боїв, у яких перемагає, а його жертвами пали такі міцні боксери як Яле Окун, Тоні Шукко, Боб Олін та Бренку Ровсі: Яле Окун, Тоні Шукко, Боб Олін і Френку Ровсі.
17 липня 1935 року відбувся четвертий бій між Джоном Генрі Льюїсом і Максі Розенблюмом, цього разу сильнішим виявився Розенблюм, який вирвав перемогу за очками, а наступний бій для Льюїса також завершився поразкою, він програв його Ейбу Фельдману.
Незважаючи на дві поразки поспіль Льюїс зумів роздобути чемпіонський бій, про який давно мріяв і до якого довго йшов, титулом чемпіона світу в напівважкій вазі володів Боб Олін, якого Льюїс перемагав кілька місяців тому, а в ніч Гелловіна Джон Генрі Льюїс перемагає Боба Оліна в 15-раундовому бою і у віці 21 року стає першим чорношкірим чемпіоном світу в напівважкій вазі.
Відразу через місяць відбувся п'ятий бій Льюїса з Розенблюмом, але варто зазначити, що бій був нетитульний, поєдинок не був схожий на перші чотири, на ринзі велася млява, сумна боротьба, а Льюїс раз за разом бив Розенблюма нижче пояса, але покарань від рефері не отримував, і, можливо, саме цей "бруд" змусив суддів віддати перемогу Розенблюму.
Розлючений черговою поразкою Максі Розенблюму Джон просто знищив свого наступного суперника, який зумів перемогти технічним нокаутом у другому раунді Джорджа Сімпсона, але за ці два раунди його суперник встиг побувати на настилі рингу цілих вісім разів.Провівши ще 4 переможних бої (в яких він перемагав досить сильних боксерів, таких як Тайгер Джек Фокс і Ел Стіллман), Льюїс зазнає поразки від джорнімена Еміліо Мартінеса, зазначивши, що незадовго до цього Льюїс перемагав Мартінеса.
13 квітня 1936 року Джон провів перший захист свого титулу проти дуже сильного британця Джока Макевоя, який був чемпіон Британії та претендентом на титул чемпіона Європи. 104 перемоги та лише 7 поразок на його рахунку. Бій відбувся на легендарній арені Медісон Скер Гарден в Нью-Йорку, яка була забита людьми вщерть. У цьому бою Льюїс зазнав невеликих труднощів.Льюїс діяв досить нудно, не даючи швидкому супернику, який важко б'є, потрапляти в себе, а його суперник, навпаки, діяв більш агресивно, незважаючи на незадоволену публіку, продовжував вести бій у тій самій манері та все більше наближати себе до перемоги, а по закінченню 15 раундів переможцем став Джон Генрі Льюїс, проте глядачі, які захоплювалися мужністю та наполегливістю британця, освистали це рішення, а загальна каса бою становила 37,712$.
У наступному бою Льюїсу знову вдалося повернути любов глядачів, коли він переміг Іззі Зінгера за очками. Двічі Льюїс відправляв суперника в ноудаун, проте той піднімався на рахунок "три". Після бою публіка була захоплена силою і майстерністю Льюїса. Через три місяці по тому Льюїс проводить ще один видовищний поєдинок проти Ела Гейнера.У 12 раунді Льюїс зміг відправити свого візаві в нокдаун, але той швидко прийшов до тями і продовжив бій. за підсумками 12 раундів за перемогу за очками присудили Льюїсу. в Pittsburgh Post-Gazette писалося, що це був гарячий і дуже близький бій. відвідуваність даного бою була колосальною. 20000 людей спостерігало наживо за цим боєм, а каса склала $34,372, що трохи менше, ніж титульний бій проти Джока Макевоя.
Через бій Льюїс здобуває ще одну видовищну перемогу над Редом Бьорманом. Уже в першому раунді Бьорман чотири рази опинявся на настилі рингу. пролунав гонг у той час, коли Бьорман був на підлозі, рефері цього не чув і на ринзі почалася плутанина, через що бій перервався на 10 хвилин. Бьорман встиг відновиться, але і це йому не допомогло. після двох чергових нокдаунів у другому раунді рефері зупинив поєдинок.
9 листопада 1936 року Джон Генрі Льюїс відправився до Великої Британії, щоб провести третій захист свого чемпіонського титулу проти Лена Харві. Харві, як і Макевой, був дуже сильним боксером, володів різноманітними титулами Британії та Британської співдружності, і по праву вважався одним з найкращих важковаговиків на той час.Бій проти Харві проходив на легендарній арені Вемблі і для Джона він виявився набагато легшим, ніж проти Макевоя, Льюїс володів ініціативою майже протягом усього бою і заслужено переміг за очками.
Наступний свій бій Льюїс програв Елу Етторе роздільним рішенням суддів.Вердикт суддів призвів до чималих скандалів та розслідувань.Спочатку комісія боксу Пенсільванії оголосила бій нічийним, але пізніше перший результат повернули і переможцем залишився Етторе.Офіційні записки суддів по раундах виглядали так: 4-3-3 та 5-4-1 на користь Етторе та 8-2 на користь Льюїса.За кілька місяців відбувся матч-реванш, у якому Джон переміг рішенням більшості суддів.Треба зазначити, що в третьому раунді Етторе двічі опинявся в нокдауні, проте двічі зміг піднятися на рахунок "дев'ять".
3 червня 1937 року відбувся третій бій Льюїса з Бобом Оліном, який був четвертим захистом титулу для Джона, Льюїс повністю контролював перебіг поєдинку та вже в 4-му раунді зумів відправити суперника в нокдаун, Олін піднявся та продовжив бій, проте недовго.У 8-му раунді Льюїс знову двічі поваляв суперника, після чого рефері зупинив поєдинок, присудивши перемогу Льюїсу технічним нокаутом у 8-му раунді, у наступному бою він знову перемагає Ела Етторе, цього разу одноголосним рішенням суддів.
У жовтні 1937 року Льюїс зазнає поразки від Ісідоро Гастанагі, Джон двічі опинявся на підлозі в першому раунді та один раз у третьому раунді, але це не завадило йому закінчити бій на ногах, а через два місяці Льюїс взяв переконливий реванш у Гастанагі, якого нокаутував у 9-му раунді.
У квітні наступного року Льюїс проводить ще один захист свого титулу, 5 за ходом, проти відомого нам Емілія Мартінеса, якого відправляє в глухий нокаут у 4-му раунді. за шість місяців слідує шостий захист титулу проти Ела Гейнера, якого він уже побіг раніше.Бій був санкціонований штатом Коннектикут, губернатор якого пізніше особисто вручить пояс Льюїсу. Бій відбувався під диктовку Льюїса, проте Гейнеру кілька разів вдалося потрясти чемпіона і загалом виглядав цілком гідно, але цього виявилося недостатньо. Бій одноголосним рішенням суддів виграв Джон Генрі Льюїс.
Прес-конференція перед боєм Льюїс - Гейнер
Незважаючи на те, що Джон Генрі Льюїс був чемпіоном світу і бився з кращими боксерами своєї ваги, непопулярність даної вагової категорії далася взнаки, а маленькі винагороди за бої і менша популярність змусили Льюїса провести бій у надважкій вазі.І його суперником став ніхто інший як великий Джо Луїс. Вони були хорошими приятелями і Луїс погодився на бій, щоб матеріально допомогти своєму другові. Бій не тривав довго, Луїс нокаутував Льюїса вже в першому раунді. це була перша і остання поразка нокаутом у кар'єрі Льюїса.
Відразу після цього бій був призначений реванш з Леном Харві, однак Льюїса не пройшов медичні тести перед боєм, і бій було скасовано, тож у червні того ж року він оголосив про свій відхід з боксу. На момент завершення кар'єри Льюїсу було всього 25 років.По-суті він завершив кар'єру зовсім молодим, у самому розквіті сил і хто знає, як би в нього склалася кар'єра далі, але маючи такі дані він досягти ще більш видатних результатів. якби не ця недуга, яка ставила хрест на його кар'єрі, думаю, він би подарував чимало цікавих боїв із такими великими майстрами, як Арчі Мур, Еззард Чарльз, Джоуї Максим, Хосе Басора та багато інших, але, на жаль, йому не пощастило.
За свою коротку кар'єру Джон Генрі Льюїс провів 112 боїв, у 98 він здобув перемогу, 58 з яких нокаутом, у 10 з них він зазнав поразки, 4 поєдинки звів у нічию, а у 21 річному віці зумів стати першим чорношкірим чемпіоном світу у напівважкій вазі, чотири роки утримував титул чемпіона світу і встиг захистити його 6 разів.
У Льюїса було двоє братів, які також були боксерами, старший брат Крісті та середній Пол. Крісті більше проводив свої бої в клубах, проте досить часто з'являвся в андеркартах боїв брата. Пол був головною визначною пам'яткою у світі боксу в Північній Каліфорнії в середині 1940-х років, насамперед в Окленді.
18 липня 1974 року помер у віці 59 років.
Є членом Міжнародного Залу Слави Боксу і по праву вважається одним із найвидатніших боксерів напівважкої ваги.
Боксерська рукавичка Джона Генрі Льюїса 1939р.