Технічні навички та захисна майстерність Ансельмо Морено допомогли йому завоювати титул чемпіона світу за версією WBA в найлегшій вазі та зберігати його рекордні в дивізіоні шість років і три місяці. За цей час талановитий панамець часто бився на виїзді, провівши 12 успішних захистів.
Морено народився і виріс в Ель-Мартільо, розташованому в районі Сан-Мігеліто міста Панама 28 червня 1985 року.
"Мої батьки розлучилися, коли я народився", - розповів Морено. "З обох сторін, рахуючи мене, нас було 15 дітей - дев'ять хлопчиків і шість дівчаток. Моя мати була дуже зайнята вдома, а батько рибалив у провінції Дар'єн, звідки він родом.
Я був дуже щасливий в Ель-Мартільо, грав у футбол, баскетбол і бився з іншими дітьми щодня - це був мій спосіб розважитися. У мене було скромне, але дуже цікаве дитинство".
Хоча Морено не виявляв жодного інтересу до боксу, цей вид спорту захопив його вже в семирічному віці.
"Бокс не був для мене розвагою, але я любив тренуватися і виходити на ринг битися", - розповів колишній володар титулу чемпіона світу. "Мені подобалися інші види спорту та ігри. Одного разу в мене був показовий бій, коли вболівальники кидали гроші на ринг після бою. Тоді я зрозумів, що бокс стане тим, чим я буду займатися".
Морено, який почав із боїв "абребокас" (діти, що змагаються в трираундових боях у професійних кардах), виграв кілька національних титулів як аматор, взявши участь у 160 боях, зазнавши менше дюжини поразок.
Відсутність сильної аматорської системи в Панамі стала причиною того, що "Чеміто" став професіоналом у 16 років у найлегшій вазі, перемігши Хусейна Санчеса рішенням суддів у чотирьох раундах у березні 2002 року.
Морено втратив свій 0 у графі поразок, програвши у восьмому бою Рікардо Моліне (SD 4) у жовтні 2002 року. Однак він повернувся до перемог із чотирма перемогами, перш ніж помститися Моліне (ТКО 9) і перебоксувати його в 10 раундах за національний титул у ваговій категорії 115 фунтів.
Після переходу в найлегшу вагу Морено придбав необхідний чемпіонський досвід, перемігши колишнього володаря титулу чемпіона світу за версією IBF у першій найлегшій вазі Фелікса Мачадо (UD 10), майбутнього володаря пояса WBC у 115 фунтах Томаса Рохаса (UD 10) та триразового претендента на титул чемпіона світу Рікардо Варгаса (ТКО 1) в елімінаторі WBA у 118 фунтах.
Морено вирушив до Німеччини і розчарував Володимира Сидоренка, завоювавши титул чемпіона світу за версією WBA в найлегшій вазі в травні 2008 року.
"Прекрасні спогади", - каже Морено, який переміг одноголосним рішенням суддів у 12 раундах. "Сидоренко двічі відбоксував унічию з моїм товаришем по команді Рікардо Кордобою, тож перемога над ним у його країні значила для мене дуже багато.
Я знав, що ця перемога змінить для мене багато чого, але отримав несподіване визнання у своїй країні, яке дало мені зрозуміти, що ця перемога відкрила мені двері".
Це стало початком довгого правління, під час якого він переміг Сидоренка в реванші (SD 12), перебоксував колишнього чемпіона світу в напівлегкій вазі Мах'яра Моншипура (SD 12), двічі переміг володаря пояса в напівлегкій вазі Неомара Цермено (SD12/SD12), зупинив колишнього чемпіона в найлегшій вазі Лоренцо Парра (RTD 8) і здобув вражаючу перемогу над колишнім володарем титулу чемпіона світу в двох вагових категоріях Віком Дарчиняном (UD 12).
"Це те, чим не так багато людей можуть похвалитися", - розповів Морено про своє перебування в статусі чемпіона. "Ти відчуваєш себе королем і хочеш залишатися королем. Ось чому в мене була мотивація стільки разів захищати пояс".
Морено зупинив Давида Де Ла Мора
У листопаді 2012 року, в розпал його правління, Морено запропонували перейти в напівлегку вагу, щоб поборотися з володарем титулу WBC Абнером Маресом у Staples Center в Лос-Анджелесі.
"Я багато захищався в найлегшій вазі", - згадує Морено. "Я занадто багато жертвував своїм тілом, щоб залишатися чемпіоном у найлегшій вазі. Бій із Маресом був у карді Golden Boy, який транслювали по телебаченню в Панамі в прайм-тайм. Це був хороший бій і зустрітися з відомим чемпіоном було здорово".
Однак це виявилося занадто великим бар'єром і Морено програв одноголосним рішенням суддів у 12 раундах.
Морено повернувся в найлегшу вагу і провів ще два захисти, перш ніж у вересні 2014 року програв на той момент непереможеному Хуану Карлосу Пайано.
"Пайано був хороший, але він не один із найкращих, з ким я зустрічався", - пояснює Морено. "Мені було нелегко вкластися в 118 фунтів.
Він отримав розсічення через випадковий удар головою і його кут використовував хорошу стратегію - він виклав усе, що в нього було, поки бій не перейшов до шостого раунду і вони отримали технічне рішення".
Морено не зміг отримати реванш із Пайано і продовжив кар'єру. Він програв роздільним рішенням володареві титулу WBC у 118 фунтах Шинсуке Яманаке і був зупинений у сьомому раунді реваншу.
"Вважаю, що я із запасом виграв перший бій", - розповідає Морено. "У реванші я знав, що повинен нокаутувати його. Ось чому в другому бою так сильно відрізнялася стратегія. Я повністю виклався і збив його з ніг у 4-му раунді. Я знав, що це був дуже, дуже важливий бій і для мене, і для Яманаки".
Морено бореться з Шинсуке Яманакою
Морено повернувся в напівлегку вагу, але програв Хуліо Сехе (КО3). Він взяв дворічну перерву, перш ніж повернутися в напівлегкій вазі у 2019 році. Відтоді він виграв п'ять боїв поспіль.
"Зараз мені 36", - каже Морено. "Моя мета - знову стати чемпіоном світу і провести якомога більше захистів менш ніж за два роки. Якщо я отримаю шанс битися за титул і програю, то негайно піду у відставку, але я відчуваю, що можу виграти пояс і захистити його".
Морено одружений на Руссі Лагуні, своєму менеджері та промоутері. У пари двоє спільних дітей і по одній дитині від попередніх стосунків.
Боєць люб'язно знайшов час, щоб поговорити про найкращих, з ким зіткнувся в рингу.
КРАЩИЙ ДЖЕБ
Томас Рохас: Ми всі пам'ятаємо той бій як нудний. Я майстер уникати ударів на близькій відстані, але цього разу мені довелося атакувати. Рохас тримався на більшій дистанції за рахунок своїх довгих рук і швидкого джеба.
КРАЩИЙ ЗАХИСТ
Неомар Цермено: Вразити Цермено було непросто. Він був непереможеним чемпіоном. У той час я не часто зустрічав суперника з моїм рівнем захисту.
НАЙКРАЩА ШВИДКІСТЬ РУК
Цермено: Ще раз, Цермено. Я ледь виграв перший бій. Другий бій був одностороннім, але обидва поєдинки стали змаганнями швидких і технічних бійців.
НАЙКРАЩА РОБОТА НІГ
Рікардо Моліна: Своєї першої поразки я зазнав від мого товариша по команді Рікардо "Тіто" Моліни. Він був одним із небагатьох бійців, які рухалися в рингу краще за мене. У Абнера Мареса була хороша робота ніг.
НАЙРОЗУМНІШИЙ
Фелікс Мачадо: Роком пізніше Мачадо став чемпіоном світу. Я впевнено виграв, але багато чому навчився. Я дізнався, що висококласний, досвідчений противник може думати і реагувати швидше, ніж ви, незалежно від того, наскільки він ветеран. Я зрозумів, що мені ще необхідно кілька боїв до поєдинку за титул чемпіона світу.
НАЙСИЛЬНІШИЙ
Йоглі Еррера: Я бив Ерреру п'ять разів на один його удар і він витримав усе.
НАЙКРАЩЕ ПІДБОРІДДЯ
Роллі Лунас: Я ловив Лунаса ударами в підборіддя більше дюжини разів і він жодного разу не впав.
НАЙКРАЩИЙ ПАНЧЕР
Шинсуке Яманака: Безумовно Яманака. На той час я зустрічався з багатьма хорошими бійцями найлегшої ваги, але Яманака був найсильнішим панчером. Я відчув, що удари Яманаки навіть не досягли мети, коли опинився на канвасі. Марес був хорошим панчером.
НАЙКРАЩІ НАВИЧКИ
Цермено: Я зустрічався з багатьма суперниками, які були чемпіонами: Моншипур, Сидоренко, Марес і Цермено. Я виберу Цермено.
НАЙКРАЩИЙ У ЦІЛОМУ
Абнер Марес: У мене не було виправдань поразці Абнеру Маресу. Я вважаю його найкращим з тих, з ким я зустрічався на той момент. Маресу вдалося ловити мене біля канатів, у нього був хороший удар, швидкість і хороший захист. Він був першим, хто переміг мене за 10 років.