Скляне вікно у дверях, що ведуть до зали Бена Девісона, переконало Мозеса Ітауму, що він нарешті знайшов потрібного тренера.
Ітаума тоді ще навіть не заходив до цього залу, тим паче не проводив там жодного тренування з наставником із Харлоу. Але те, що він побачив навесні 2024 року через це вікно, підказало йому, що в цьому куточку Ессекса все влаштовано трохи інакше.
За його власними словами, дев'ятнадцятирічний на той момент супертяж уже починав ненавидіти бокс. Рутина здавалася одноманітною, сам спорт - примітивним і нудним, незважаючи на те, що його називали найкращим проспектом планети.
"Я відчував, що вперся в стіну і не міг її подолати, - розповів Ітаума The Ring напередодні свого важливого поєдинку з Ділліаном Вайтом, який відбудеться 16 серпня і буде показаний на DAZN PPV. - Але, побувавши в рингу на спарингах із такими топовими супертяжами, як Деніел Дюбуа, Тайсон Ф'юрі, Джо Джойс, Лоуренс Околі та іншими, я розумію, що в боксі є рівні. Я просто відчував, що більше нічому не можу навчитися".
Здавалося б, боксер у такому віці, з парою боїв у профі за плечима, має бути як порожня посудина - все ще попереду, все ще належить увібрати. Але щось у зв'язці Ітаума - бокс не працювало.
За його словами, Девісон змінив усе це, але Ітаума мало не туди взагалі не пішов. Зал і без нього був сповнений зірок: Ентоні Джошуа, Фабіо Вордлі, Лі Вуд і багато інших. Ітаума припускав, що уваги, яка, на його думку, йому необхідна для прогресу, він там не отримає.
Тільки напуття старшого брата Карола - а потім один погляд через те саме вікно - переконали його.
"Чесно кажучи, - пояснює він, - коли я думав про Бене, то уявляв, що в нього в залі вже занадто багато зірок, і в нього просто не буде часу для мене, він не зможе приділити мені стільки, скільки я чекаю від тренера. Я навіть не хотів іти в цей зал, але брат сказав, що спробувати Бена Девісона не зашкодить. Я перепробував багато тренерів, і Бен Девісон виявився взагалі останнім, кого я спробував.
І ось я прийшов туди, і, підійшовши до дверей, побачив, що в них є скляне вікно, через яке видно, що відбувається всередині. Я заглянув, а в Бена вже вся інформація про мене перед очима, він щось записує в блокнот тощо.
Коли я зайшов усередину, він сказав: "Дивись, ти робиш ось це. Не знаю, чи помічаєш ти, що робиш це, але ти робиш". Жоден з інших тренерів нічого подібного не робив. Потім, коли ми почали спаринг, він сказав: "Окей, дивись: якщо ти зробиш це, він відповість так, і тоді ти зможеш на цьому зіграти".
Я подумав: "Та ну, бути такого не може...", - але потім пішов, зробив це, і все вийшло. Тоді я зрозумів, що він має рацію, що це працює. З цього моменту ми знайшли спільну мову.
Я не хочу нешанобливо відгукуватися про інших тренерів, з якими працював, я їх люблю і поважаю, але з Беном я побачив інший бік боксу. Бокс - це не просто удар-удар, отримати у відповідь. Тут є ціла шахова партія".