Тищенко Олексій Вікторович народився 29.05.1984 р. Заслужений майстер спорту з боксу. Дворазовий чемпіон олімпійських ігор, чемпіон світу 2005 р., чемпіон Європи 2006 р., володар кубка світу 2005 р., призер чемпіонату світу 2007 р., дворазовий чемпіон Росії, чемпіон світу серед юніорів 2002 р. Найкращий боксер світу, 2007 р. за версією Aibaboxing незалежно від категорій, нагороджений Орденом Дружби та Орденом знак пошани, Золотою медаллю за заслуги в Омській області. Є почесним громадянином Афін і м. Рубцовська Алтайського краю. Олімпіаду в Афінах виграв у ваговій категорії до 57 кг, а в Пекіні в 2008 Олексій підкорив черговий Олімп уже у вазі до 60 кг.
Перший тренер - батько, Віктор Тищенко. Далі тренувався в Рубцовську у тренера Володимира Івасенка. У 16 років зарахований до Омського училища олімпійського резерву. Потім вступив до СибДУФК, у 2007 р. Олексій, під керівництвом Леоніда Кисельова, готується до другої у своєму житті олімпіади і здобуває другу вищу освіту в Сибірській Академії Державної служби за фахом: менеджер з управління персоналом.
 |
- Я народжувала Альошу вранці, - розповідає мама чемпіона, - Мені його показують, а у вікно сонце світить. Волосся в сина руде, переливається. Золотий хлопчик, кажуть, народився. Це сталося в Омську 29 травня 1984 року. І є в усьому цьому щось пророче. Пологи застали в дорозі. Тищенки поверталися з Тюменської області, куди їздили погостювати, але в Омську довелося зробити екстрену зупинку.
Олексій народився в сім'ї тренера з боксу, тому не дивно, що він твердо вирішив пов'язати своє життя з боксом, але спершу навчився плавати, потім були танці, бадмінтон, боротьба, брав участь у всіх шкільних спортивних змаганнях, і до дев'яти років зробив остаточний вибір - бокс.
- Коли і батьки, і сестра - спортсмени, - каже заслужений тренер Росії Л.М. Кисельов, - і не помічаєш, як втягуєшся в життя спорту.
 |
Так склалося, що, народившись в Омську, Олексій разом із сім'єю переїхав до алтайського міста Рубцовськ, де й починав займатися боксом. Першу перемогу він здобув у 12-річному віці, на першому в його житті офіційному турнірі. Тоді Олексій Тищенко став найкращим на першості Рубцовська в категорії до 26 кг. До 16 років боксер брав участь у багатьох турнірах, у містах Росії та Казахстану і досягав високих результатів. Найкращим результатом юнацького періоду стала срібна медаль першості Європи в Греції і золота медаль першості Росії в 1999 р.
Гостинно Омськ прийняв Олексія і вдруге, коли той у 16 років приїхав на навчання. Саме тут тренер Леонід Кисельов розвинув талант Олексія Тищенка. В обох батьків Олексія Тищенка - вища освіта. Марина Олександрівна закінчила Новосибірський інститут інженерів залізничного транспорту, Віктор Геннадійович - Омський інститут фізкультури. Коли Олексію виповнилося 16 років, саме батько порадив синові продовжити освіту в Омську. Барнаул Тищенко-старший теж розглядав. Але тодішній керівник крайової федерації боксу відреагував на прохання посприяти з влаштуванням сина в крайовому центрі якось мляво. У підсумку Олексій, на той час уже чемпіон Росії з боксу серед юнаків, вирушив за межі краю.
До олімпійської збірної 20-річний сибіряк, чемпіон Росії 2003 р. пробився в останній момент. Головний тренер збірної Росії Микола Хромов розраховував у ваговій категорії до 57 кілограмів на іншого, більш досвідченого спортсмена - Раїмкуля Малахбекова з Елісти, але той програв ще у чвертьфіналі чемпіонату Європи, і в Тищенка з'явився шанс заробити персональну олімпійську ліцензію через Міжнародну федерацію аматорського боксу. Для цього слід було виграти кваліфікаційний міжнародний турнір у Варшаві, і він не втратив свій шанс. П'ять боїв на рингу з них чотири через явну перевагу над суперником. Немов на лихому коні мчав Олексій до своєї першої, загадково-вабливої, ще не підкореної олімпіади...
Він його виграв! Можливо, і всупереч розкладам Хромова, який вважає Тищенка слабкою ланкою. Одна справа - перевірений боєць, срібний призер Олімпіади в Сіднеї і дворазовий чемпіон світу Малахбеков, інша - 20-річний хлопець, який не має в чоловічому боксі жодного по-справжньому великого успіху. Найімовірніше, спортивний журналіст Олександр Біленький, який коментував олімпійський турнір боксерів, зважав насамперед на думку головного тренера, не надто високо оцінюючи шанси Тищенка виграти на олімпійських іграх чемпіонський титул.
Про Тищенка - боксера
Віталій Кличко, боксер, чемпіон світу серед професіоналів:
- Рідко отримуєш таку насолоду від аматорського бою. Олексій Тищенко провів у фіналі Олімпійських ігор чудову зустріч і заслужено переміг. Думаю, у хлопця велике майбутнє. Принаймні, сьогодні він продемонстрував класні задатки справжнього боксера. Чемпіон!
Валерій Беспалов, старший тренер збірної Алтайського краю:
- Це боксер зустрічно-атакувального плану. З перших секунд налаштований на жорсткий зустрічний удар. У нього відпрацьовані серії, в більшості боїв він відразу приголомшує ними суперника. У Олексія Тищенка велике майбутнє, оскільки хлопець дуже мало пропускає ударів. У житті він дуже скромний, важко слово витягнути.
Леонід Кисельов, омський тренер Олексія Тищенка:
- Я пишаюся Олексієм і впевнений, що він не раз ще прославить нашу країну і наше місто. Олексій Тищенко за характером - справжній лідер, до того ж справжній патріот, який вболіває за Батьківщину і російський спорт. Справжній у боксі чемпіон.
 |
Бойова манера Тищенка викликала на тій олімпіаді справжній фурор, як у середовищі вболівальників, так і серед фахівців боксу. Ураганний темп, висока швидкість, серійні атаки, що постійно нашаровуються одна на іншу, чудова робота ніг і невтомна напористість - ось фірмові риси стилю, продемонстровані Олексієм в Афінах. На великому емоційному піднесенні та у відмінній фізичній формі, Тищенко в наступні два роки "обростає" все новими і новими міжнародними званнями. У 2005 році він стає чемпіоном світу в китайському М'яньяні, перемігши у всіх своїх чотирьох боях, завойовує у складі збірної Росії Кубок світу на очах домашніх уболівальників у Москві, здобувши перемогу над олімпійським чемпіоном Афін, кубинцем Юріоркісом Гамбоа Толледано, а в 2006 році, уже в новій для себе вазі, до 60 кг, Олексій без проблем стає першим і на європейському чемпіонаті в болгарському Пловдиві, зібравши, таким чином, лише за якихось три роки своєрідний "Великий шолом" аматорського боксу - чемпіонство на олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи.
 |
У 2007 році Тищенко вдруге виграв першість Росії і їхав на листопадовий чемпіонат світу в статусі явного фаворита. Але на рингу американського Чикаго Олексія чекала невдача. У півфіналі росіянин обрав неправильну тактику і поступився зовсім ще молодому, але амбітному англійцю Френкі Гевіну, який потім і став переможцем світової першості. Проте іменна олімпійська ліцензія була завойована і Олексій почав готуватися до виступу на своїй другій олімпіаді. Цього ж року агенство Aibaboxing визнало Олексія найкращим боксером незалежно від вагової категорії. На Ігри в Пекіні Тищенко їхав не тільки з думкою про завоювання золотої медалі, а й із планами поквитатися зі своїм британським кривдником. Але, на жаль, Гевін так роздався в розмірах, що просто-напросто не зміг вкластися в рамки своєї вагової категорії і змушений був відмовитися від виступу на олімпіаді ще до відльоту збірної Англії до Китаю.
 |
Зрозуміло, Олексій був трохи засмучений цією обставиною, але головною метою все одно було не взяття реваншу у британця, а друга золота олімпійська медаль. Це анітрохи не зменшило мотивації Тищенка знову, як і чотири роки тому, піднятися на найвищий щабель п'єдесталу пошани. Треба визнати, що все ж таки в Пекіні бокс у виконанні Олексія не виглядав так феєрично і вражаюче, як в Афінах. Більшість перемог тут були у нього, що називається, трудовими і не такими вже й легкими. Травма руки в півфіналі і безсоння, що раптово з'явилося, були зовсім не доречними. Апогеєм наполегливості та цілеспрямованості на шляху до другого олімпійського золота став для Тищенка фінальний бій проти чорношкірого француза Дауди Соу, який наш герой виграв із перевагою лише у два очки - 11:9. У кінцівці секунданти навіть кричали Олексію: "Терпи!" - і він витерпів, на зубах вирвавши цю перемогу в атлетичного й напористого француза. Тим ціннішим було відчуття нового тріумфу, що виразилося, зокрема, у сльозах радості нашого героя під час перебування на верхній сходинці олімпійського п'єдесталу пошани. Золото Тищенка стало 23-м і останнім за рахунком для Росії на тій Олімпіаді.
 |
Після пекінських фанфар у Олексія був час подумати, що ж робити далі. Багато його вболівальників бажали переходу їхнього кумира на профі-ринг. Але сам Тищенко завжди вважав, що його стиль боксу не зовсім підходить для виступів у професіоналах, та й взагалі ніколи не горів бажанням починати боксерську кар'єру по-новому. Олексій стояв перед дилемою - продовжувати боксувати чи вішати рукавички на цвях. На тривалий час він узяв паузу, відпочивав від рингу і напружених багатомісячних тренувальних зборів, якими було колись так насичене його життя. Зрештою він ухвалив рішення повернутися, щоб спробувати виступити на третій для себе олімпіаді - у 2012 році в Лондоні. Тренерський штаб на чолі з новим-старим тренером Хромовим, який змінив на цій посаді Олександра Лебзяка, який керував збірною в Пекіні, запропонував Олексію піднятися ще на одну вагу вище - до 64 кг, у такий спосіб звільнивши вагову категорію до 60 кг для А. Селімова, який у прямому протистоянні помітно поступався Тищенку.
 |
Тищенко відбоксував у новій для себе категорії кілька пересічних турнірів, але зрозумів, що надто вже поступається тамтешнім хлопцям у потужності та габаритах, і вирішив повернутися в дивізіон до 60 кг. Через проблеми зі здоров'ям Олексій пропускає вересневий 2010 р. чемпіонат Росії, пославшись на погану форму і болячки. Хоча його тренер Леонід Кисельов обмовився про те, що відмовив свого підопічного від виступів на великих стартах через відсутність у нього "колишнього блиску в очах". І ось, коли Олексій вирішив, нарешті, вже конкретно "здригнутися" і взятися за посилену роботу з підготовки до головних стартів передолімпійського 2011 року, тут лікарі виявили у нього зсуви шийних дисків, які можуть призвести надалі до серйозних ускладнень у разі продовження виступів на рингу. Олексій звернувся до федерації боксу Росії з проханням допомогти пройти обстеження і курс реабілітації в найкращих клініках Німеччини, Москва відповіла мовчанням. Кілька місяців Тищенко роздумував - продовжувати боксерську кар'єру, ризикуючи власним здоров'ям, чи вішати рукавички на цвях. У листопаді 2010 р. регіональне міністерство спорту достроково розірвало контракт із дворазовим чемпіоном олімпійських ігор Олексієм Тищенком і 11 лютого 2011 р. він виступив із заявою, що залишає бокс.
 |
. Сам Олексій вважає, що може принести користь у сфері розвитку російського спорту і зокрема боксу.
 |
Життєвий тонус він підтримує різноманітними фізичними вправами, зокрема й грою в улюблений ним футбол. Хобі в Олексія найрізноманітніші - від екстриму до комп'ютерних ігор. Про життя і боксерську кар'єру Тищенка написана книга автора Володимира Леха "Довгий бій із тінню". Знято документальний фільм (переможець міжнародного кінофестивалю в м. Уфі). В Омську проводиться міжнародний турнір з боксу на призи О. Тищенка. А ще Олексій створив сім'ю, побудував будинок, посадив дерева. У нього двоє синів, а в березні 2018 р. народилася донька.
