23 травня 2026 року відбувся поєдинок за правилами професійного боксу між найкращими важковаговиками сучасності - боксером Олександром Усиком і кікбоксером Ріко Верховеном. Але чи став гучний заголовок, що звучав у головах організаторів, такою ж яскравою реальністю для фанатів? Вельми спірне твердження...
Подібний маневр уже не раз розігрувався на боксерських шоу. Свого часу на цей крок йшли Флойд Мейвезер і Тайсон Ф'юрі. Флойд боксував із найвідомішим бійцем змішаних єдиноборств Конором Макгрегором, а Ф'юрі провернув аналогічну схему з найкращим важковаговиком ММА-індустрії Френсісом Нганну. Як організатори аргументують спортивну складову такого вибору для фанатів? Логіка проста: професійний боксер нібито настільки крутий, що зачистив не тільки власну вагову категорію, а й свій спорт, і тепер пропонує найсильнішому представнику іншої дисципліни битися на своєму полі.
Передбачається, що виходець із ММА вміє бити і руками, і ногами, а також боротися. Відповідно, в рамках боксерського поєдинку йому потрібно лише прибрати два зайві компоненти (боротьбу та удари ногами), змістивши весь акцент підготовки на ударну техніку рук - те, що він і так вміє. Схожим шляхом пішла і команда Олександра Усика. Але оскільки тема зі змішаними єдиноборствами вже була заїжджена Нганну і Макгрегором, ставку на "оригінальність" і "ексклюзивність" зробили, вибравши найсильнішого представника кікбоксингу - Ріко Верховена.
Задумка, судячи з усього, полягала в тому, що кікбоксер апріорі має бути майстернішим за бійця ММА в суто боксерському поєдинку. Адже кікбоксер - це не тільки "кік", а й "бокс", і у своїх тренуваннях він точно не витрачає час на грепплінг. При цьому організатори закрили очі на те, що кікбоксинг - очевидно менш популярна дисципліна, ніж ММА.
Але все це лірика. Який був шанс у цього поєдинку стати дійсно значущим в очах фанатів? Єдиний шлях до цього - жорстка конкуренція, інтрига і спірні суддівські рішення, які будуть обговорюватися роками! Найгірше, що могло статися - впевнена, одностороння перемога деклассом. Вона лише зміцнила б думку скептиків в абсурдності цього матчу, очевидності результату і виборі свідомо неконкурентного суперника.
Один із лідерів важкої ваги минулих років, Володимир Кличко, свого часу сам "стріляв собі в ногу", коли в односторонньому стилі декласував опонентів. Можливо, український чемпіон побоювався за свою "кришталеву щелепу", можливо - просто надавав перевагу безпечним і комфортним перемогам, нехтуючи видовищністю шоу. Один із найяскравіших прикладів - його бій із Жаном-Марком Мормеком. У Кличка було все, щоб дорого продати інтригу: Мормек був колишнім чемпіоном світу і колись відправляв у нокдаун самого Девіда Хея. Якби Володимир дозволив французу провести хоча б кілька конкурентних атак, а не утримував його так ефективно своїм фірмовим джебом, глядачі побачили б у цьому протистоянні набагато більше сенсу. Тоді Кличко здобув би додаткове визнання. А що він отримав за підсумком, крім гонорару? Лише чергову одиничку в графу перемог і розсерджених фанатів, які вкотре переконалися, що "важка вага мертва".
Але чи був він мертвий насправді? Чи, можливо, тодішній домінант перемагав усіх настільки в одні ворота, що з поєдинків повністю зникали драма і суть спортивного суперництва?
Що робить Усика в очах фанатів більш великим боксером своєї епохи, ніж Володимир Кличко? Якраз наявність цієї самої драми, подолання і неоднозначних моментів, що створюють ідеальний ґрунт для дискусій. З Тоні Беллью були програні раунди до нокауту; з Ентоні Джошуа і Тайсоном Ф'юрі - важкі, максимально конкурентні бої. З Даніелем Дюбуа трапився удар на межі фолу (в пояс або нижче), який обговорюють досі. Кар'єра Олександра сповнена таких інтригуючих тригерів, що приносять йому колосальні охоплення, суперечки і світову впізнаваність.
Що ж сталося в поєдинку Олександра Усика та Ріко Верховена? Сталося ідеальне комбо. Немов роял-флеш за столом покеру, всі обставини зіграли на руку Усику і промоутерам. В очах фанатів і незалежних експертів Верховен виграв більшу частину раундів. Водночас на картках офіційних суддів за десять раундів оцінюваної частини бою було зафіксовано лише нічию. А фінальна зупинка рефері трапилася якраз під гонг, хоча арбітр у ринзі просто не міг не чути десятисекундний попереджувальний сигнал про закінчення раунду. Велика кількість спірних і хвилюючих моментів цього поєдинку лише примножили теми для подальших суперечок і дискусій.
Спеціально чи випадково, але Олександр Усик продав значущість своєї перемоги над кікбоксером у безмежну безліч разів ефективніше, ніж свого часу Кличко продав бій з екс-чемпіоном з боксу Мормеком і більшістю інших своїх суперників. Олександр Усик зміг зробити шоу з кікбоксером, рекорд якого з боксу до їхньої зустрічі становив лише 1-0, максимально яскравим і драматичним. І після цього поєдинку медійність і загальна капіталізація Усика вкотре злетять на ще вищий рівень!
---
Андрій Атанасов - авторська стаття