Тайсон Ф'юрі вже майже два десятиліття творить одну з найдивовижніших історій у світі боксу.
У його кар’єрі були моменти тріумфу, відчаю та спокути. Він заявив про себе на весь світ, поваливши з трону багаторічного чемпіона світу у надважкій вазі Володимира Кличка, потім зник із боксу на тлі проблем з антидопінговими органами, алкоголем і депресією, після чого повернувся і подарував уболівальникам незабутню трилогію з Деонтеєм Вайлдером. Зовсім недавно він був за крок від того, щоб стати першою людиною, яка зуміла перемогти Олександра Усика — принаймні, у їхньому першому поєдинку.
Зараз Ф'юрі 37 років, і він продовжує писати нові розділи своєї кар'єри, про яку ще довго говоритимуть після того, як він остаточно повісить рукавички на цвях. Черговий розділ привів його до Паттайї (Таїланд), де йому доведеться зустрітися з 46-річним Маріушем Вахом на арені, що вміщує всього близько 1500 глядачів.
Для одного з найвідоміших боксерів світу це досить незвичайна подія, проте сам Ф’юрі стверджує, що цей бій проводиться з метою збору коштів на благодійність, а також для того, щоб набрати форму перед довгоочікуваним поєдинком з Ентоні Джошуа.
Ф'юрі вже досяг того етапу своєї кар'єри, коли може робити все, що забажає. Якщо він хоче боксувати перед 90 тисячами глядачів на стадіоні «Уемблі» — він може це зробити. Якщо ж він хоче вийти на ринг невеликої арени для муай-тай у Паттайї, розрахованої всього на 1500 місць, ніхто не буде йому вказувати, як чинити.
Однак так було не завжди. До переповнених стадіонів і зйомок для Netflix були невеликі зали, а також суперечлива перемога за очками над Джоном Макдермоттом у 2009 році, після якої багато хто вважав, що Ф’юрі дуже пощастило уникнути поразки.
Але Ф'юрі пройшов через усе це, ні на секунду не сумніваючись у тому, куди приведе його шлях.
«Я завжди вірив у себе. Навіть коли був дитиною, я вірив, що стану чемпіоном світу у надважкій вазі, — сказав Ф’юрі в інтерв’ю BoxingScene. — Є навіть відеозаписи, які це підтверджують. Ще до того, як я провів багато професійних чи навіть аматорських поєдинків, я завжди знав, що стану чемпіоном світу у надважкій вазі. У мене завжди була ця віра, яка допомагала робити те, що було необхідно».
За 18 років професійної кар’єри Ф’юрі досягнув практично всього, чого тільки можна досягти в боксі, зокрема завоював усі головні чемпіонські титули. Однак, коли його запитали про головне досягнення в житті, колишній дворазовий чемпіон світу у надважкій вазі не назвав ані перемогу над Володимиром Кличком, ані трилогію з Деонтеєм Вайлдером, ані жоден із завойованих чемпіонських поясів.
«Найбільше досягнення в моєму житті — це те, що я став професійним боксером. Якби цього не сталося, мене б зараз тут не було, чи не так? — сказав Ф’юрі. — Це сталося у 2008 році, а мого першого суперника звали Бела Дьондьоші. Я б сказав, що якби тоді не став професіоналом, то ніколи не дійшов би до того, чого досяг зараз, і не зміг би зробити все те, що зробив. Якби я обрав інший шлях, а не кар’єру професійного боксера, — а таке цілком могло статися, і не один раз, — моє життя сьогодні було б зовсім іншим.
Тож найбільшим досягненням у моїй кар’єрі стало саме рішення перейти до професіоналів, адже цього могло й не статися. Це було справжнє божевілля».