Ірландець Майкл Конлан виступав і на Олімпіаді в Лондоні 2012 року, а потім залишився в любителях ще на чотири роки, сподіваючись, що золото в Ріо відкриє йому дорогу в прибуткову кар'єру профі. Нехай золоту медаль завоювати так і не вдалося, але прибуткова кар'єра все ж прийшла - нехай і після знаменитого середнього пальця суддям, які віддали "золото" Володимиру Нікітіну.
Але про ті додаткові чотири роки в любителях він не шкодує.
"Це не було помилкою - саме це зробило мені ті гроші, що я заробив у боксі", - каже він, маючи на увазі популярність, що стала знаковою.
"Те, що трапилося в Ріо, те, що я не виграв золото, у підсумку принесло мені більше грошей, ніж якби я це золото дійсно взяв.
У мене в андеркарді виступали олімпійські чемпіони, срібні призери. Ці люди домоглися того, до чого я прагнув, але вони були у мене в андеркарді.
Хто знає - може, якби я пішов у профі 2015-го, за рік до Ріо, після того, як виграв чемпіонат світу, може, кар'єра в професіоналах була б довшою й успішнішою. Але чи був би я так само фінансово забезпечений, як опинився? Можливо, ні".
Слава, принесена Ріо, була іншого роду. Його середній палець, звернений до суддів, став вірусним жестом, з яким його асоціюють і досі, майже десять років потому.
"Мене знали по всьому світу ще до того, як я завдав хоч один удар на профірингу", - додав він.
"Я приїхав до Америки й одразу став збирати повні зали на дебютному поєдинку. Навіть з олімпійськими чемпіонами таке не трапляється".
Проте заробляти на цьому образі він по-справжньому ніколи не хотів. Ходили розмови про футболки, пінопластові руки з піднятим пальцем та інше.
"Я, напевно, досі міг би це провернути. Без жартів - куди б я не прийшов, усі просять фото з цим жестом [показує середній палець].
Це все ще зі мною. Саме з цим мене асоціюють. Я думав про це. Але потім вирішив: "Так, мені не шкода сфотографуватися, це і справді те, що зробило мене знаменитим. Але я не хочу, щоб це було всім, чим я є. Я не хочу, щоб це стало моєю єдиною фішкою"".
Він міг би, звичайно, забити зал 3Arena пінопластовими руками з цим жестом перед боєм із Бейтсоном наступного місяця.
"Це було б весело", - усміхнувся він. - "Але це - просто жарт. А я не хочу жити приколом".