У багатьох любителів боксу частенько виникає питання - чи любить Кріс Юбенк-молодший бокс? З самого початку кар'єри на нього чинився величезний тиск, порівняння з легендарним батьком були неминучі. У 2016 році він пережив одну з найважчих ситуацій, які тільки бувають у боксі: після перемоги над Ніком Блеквеллом той впав у кому і завершив кар'єру з важкою черепно-мозковою травмою.
Відтоді Юбенк брав участь у великих боях, але так і не став чемпіоном світу. Після гучного бою з Бенном, незалежно від результату, всі питатимуть: чи захоче він продовжувати?
"Щоб зробити те, що зробив я, - каже він, - щоб залишитися у спорті так надовго і водночас ставитися до нього серйозно, а не просто заради грошей або тому, що нема чим більше зайнятися, - ти маєш любити цю справу.
У боксі стільки болю і мук, що коли ти повертаєшся додому після важкого дня, після виснажливого спарингу, з травмою, із застудою, ти думаєш: "А чи не послати мені завтра все під три чорти, чи не кинути все?"
Неможливо вижити в такій жорстокій індустрії, якщо ти не любиш те, що робиш". "Але чого я точно не люблю... так це того, що [Бенн] готувався до мене, вживаючи допінг. Я не дам йому сили, щоб сказати, що я його ненавиджу. Але для мене він - покидьок. І людина, яка не заслуговує на те становище, в якому опинилася. І я постараюся вибити його з боксу".
Зараз Кріс більшу частину часу проводить далеко від рідного Брайтона - в Лас-Вегасі та Дубаї, де живе його племінник Рахім, син покійного Себастьяна Юбенка.
"Я завжди буду любити Брайтон. Але на цьому етапі життя я просто переріс затишне життя маленького міста. Комусь це підходить, комусь потрібен спокій і домашній комфорт. Але я не з таких. Мені потрібен рух, мені потрібно бути в гущі подій. І якщо я не в гущі, я хочу, щоб у мене була можливість швидко туди потрапити - а не їхати півтори години, щоб знайти щось цікаве.
Плюс Рахім... він - єдине, що зробило смерть мого брата хоч якось терпимою. Єдине, що допомогло мені не зламатися. Я знаю, що маю бути поруч із ним.
У нас приголомшливі стосунки, я проводжу з ним багато часу в Дубаї. Беру його з собою куди тільки можу. У дитинстві я ніколи не думав про сімейне життя. Це здавалося мені чужим. Я не розумів цього.
А потім з'явився Рахім - і тепер немає нічого, що приносило б мені більше радості. Це дико. Я навіть почав замислюватися про те, щоб завести власну дитину. Але в моєму серці Рахім - це мій син".
Розмова знову повертається до Конора Бенна. Бенн молодший і, можливо, голодніший. Юбенк - більший, але виснажений боями.
"Він неперевірений, - каже Юбенк. - Ми не знаємо, на що він здатен. Іноді це робить бій навіть складнішим, тому що такі хлопці не знають, як програвати. У них немає цього в серці. Але навіть попри мої поразки, я теж не знаю, що таке програш".