28 листопада 2015 року. Джей Опетайя щойно став володарем рекорду 3-0 у професіоналах, перемігши Рендалла Реймонта за очками в шестираундовому бою.
Назвати цей поєдинок непримітним - не сказати нічого. Він пройшов у пабі Mansfield Tavern у Брісбені, Австралія. На пресконференції перед боєм бійці навіть сиділи поруч - не тому що вони були друзями, а просто тому, що між ними не було ні ворожнечі, ні антагонізму, ні навіть досить довгого столу, щоб посадити їх по різні боки.
Так, Опетайя тоді переміг, але саме в цьому поєдинку, як стверджує нинішній чемпіон світу за версіями The Ring і IBF у першій важкій вазі, він зламав ліву руку - травма, яка ледь не поставила хрест на всій його кар'єрі.
Операція коштувала б тисячі доларів, а сам Опетая, за його словами, тоді був "на мілині".
"Я бився зі зламаною рукою п'ять-шість років, - розповідає він The Ring. - Я дивився на неї і думав: "Треба її лікувати". Ми з батьком їхали додому після спарингів, жебраки, як церковні щури, у нас нічого не клеїлося... Ми реально обговорювали: "Може, все? Може, краще в місцеву регбійну команду запишуся?"""
"Я робив паузи, потім повертався, потім знову паузи. У нас не було грошей навіть на операцію. Тож просто котили далі. Ми пройшли стільки ситуацій, де все висіло на волосині... А потім ще й зламана щелепа з обох боків. Я чотири місяці їв тільки супи і локшину. І навіть на локшині щелепа не заживала".
Проте Опетайя продовжував виходити в ринг. Він - потомствений боєць у третьому поколінні, і для нього відхід із боксу був радше абстрактною ідеєю, ніж реальною опцією.
"Прізвище Опетайя для мене - це не жарт. Це - все моє життя, - каже він. - Я з семи років висів на боксерських мішках. Я був у залі щодня. Мої домашні завдання - це дивитися бої. Я тут не для того, щоб з усіма дружити. Але й не для того, щоб наживати ворогів. Я виходжу, щоб зробити свою роботу, заробити гроші, повернутися додому до сім'ї і дати їй краще життя. Моє прізвище - це не просто моє ім'я. Це те, що передавалося з покоління в покоління".
Відтоді його рекорд зріс до 20-0. Він провів 17 боїв, майже не викидаючи потужних ударів зліва з позиції шульги.
"Прямий зліва, прямий зліва, прямий зліва, прямий зліва - і це було скоріше "смерть від тисячі порізів"".
Лише під час пандемії COVID-19 він нарешті зважився на операцію. Відновлення було болісним.
"Я прооперувався перед боєм із [Майрісом] Брієдісом, - згадує Опетайя. - Ходив у гіпсі близько дев'яти місяців. Розжерся до 117 кілограмів, став жирним лінивцем, не тренувався. Пам'ятаю, прийшов на перше тренування... відбоксував два раунди на мішку, ліг на лавку і подумав: "Моя кар'єра закінчена. Як я міг так себе запустити?"""
"Це був реально важкий час. Довга дорога назад. Купа важкої роботи, купа болю, постійний вихід із зони комфорту... Але я вибрався. І якщо все це мене не зламало, значить, уже нічого не зламає. Тож - уперед".
Рука, нарешті, зажила - через сім років після бою з Реймонтом. Наприкінці 2021 року він знищив джорнімена за три раунди, а потім вийшов на бій із Брієдісом, який був чемпіоном IBF і за версією The Ring. Опетайя переміг його одноголосним рішенням, незважаючи на подвійний перелом щелепи в 10-му раунді.
Відтоді він провів реванш із Брієдісом (перемога) і нокаутував чотирьох сильних суперників, включно з британцями та новозеландцем Девідом Ньїкою. Завтра Джей проведе черговий захист свого титулу проти маловідомого італійця Клаудіо Сквео.