За словами Дієго Пачеко, нещодавня зміна менеджерської команди дозволила йому повністю зосередитися на боксі, поки інші займаються питаннями просування, реклами та побудови його кар’єри. При цьому він може приділяти більше часу родині, залишаючись поруч із батьками, які мешкають у Південному Лос-Анджелесі, та тренуючись разом зі своїм братом-суперважковаговиком Федеріко.
«Хосе Бенавідесу-старшому слід висловити величезну подяку, адже ми мали серйозну розмову, і він повністю мене підтримав, побажавши успіху та сказавши, що зовсім скоро я стану чемпіоном світу, — розповів Пачеко. — За контрактом він мав залишатися моїм менеджером ще кілька років, але відпустив мене, щоб я міг самостійно будувати свою кар’єру. Це був дуже благородний вчинок з його боку».
За словами Пачеко, така спокійність допомогла йому відчути себе щасливішим, позбутися відволікаючих факторів і стати більш зосередженим та відданим своїй справі боксером.
«Просто знову опинитися тут, у Лос-Анджелесі… Саме тут минуло майже все моє життя до того, як мені виповнилося двадцять, — сказав він. — Роки, проведені у Вашингтоні, теж були дуже важливими — саме там я став дорослою людиною. Але тепер я переніс сюди той підхід і ту систему підготовки, і все складається просто чудово. Тут поруч мій брат — ми разом проводимо спаринги, тренування, працюємо над фізичною підготовкою та відновленням. Щодня підштовхуємо один одного ставати кращими та підтримуємо форму».
Найтриваліша перерва в кар’єрі дозволила Пачеко розпочати повноцінну роботу з Бадді Макгіртом ще в березні.
«Я завжди був людиною, яка любить вчитися. Усе, чого мене навчає Бадді, я намагаюся виконувати якнайкраще, наскільки це в мене виходить. Іноді на освоєння нового йде кілька днів, але я продовжую працювати над цим, доки не досягну потрібного результату», — сказав він.
Пачеко особливо вражає здатність Макгірта адаптувати тактику до кожного конкретного суперника. Тепер цим досвідом користується й сам боксер, зріст якого становить 193 см, а розмах рук — 201 см.
«Саме цим ми й займалися, коли він запрошував найрізноманітніших спаринг-партнерів. З кожним новим боксером він казав: «Ось що ми маємо зробити», — і це завжди спрацьовувало. Це вселило в мене величезну впевненість у ньому й дало впевненість у тому, що ми здатні виконати будь-яке поставлене завдання».